У 2014 році нащадок поволзьких німців, що переїхав до Німеччини за програмою репатріації, вирішив відновити долю свого діда — етнічного німця, депортованого 1941 року з Саратовської області до Казахстану разом з усією родиною. Пошук у радянських архівах дав лише сухе свідчення про спецпереселення, але потім дослідник звернувся до німецького Bundesarchiv — і несподівано знайшов анкету 1943 року з зовсім іншого відомства: виявилося, що один з братів діда, що залишився на окупованій території України, у цей час проходив реєстрацію як фольксдойче і заповнював докладну родовідну анкету, яка вимагала відомостей про предків на кілька поколінь назад. Документ, створений нацистською расовою бюрократією, іронічно став для нащадків одним з найдокладніших генеалогічних джерел про родину XIX століття.
Німецька довідкова служба про втрати вермахту (Deutsche Dienststelle, WASt) була створена нацистським режимом 1939 року для централізованого обліку долі кожного військовослужбовця — ранених, загиблих, полонених і зниклих безвісти. Після війни ця служба продовжувала працювати в Західному Берліні, відповідаючи на запити родичів і дослідників протягом усієй другої половини XX століття, а 2019 року була офіційно включена до складу Федерального архіву Німеччини (Bundesarchiv). Особова справа військовослужбовця вермахту може включати дату й місце народження, відомості про ранення й нагороди, а в разі полону — точний табір і, якщо людина не вижила, дату смерті.
Окремо від WASt існує Bundesarchiv-Militärarchiv у Фрайбурзі — найбільший військовий архів Німеччини, що зберігає документи на рівні частин і підрозділів: журнали бойових дій, штатні розписи, оперативні карти. Якщо особова справа конкретної людини перебуває у фондах колишнього WASt, то контекст її служби — у яких боях брала участь її частина, куди вона переміщувалася — потрібно шукати саме у Фрайбурзі, і це два різних архівних запити, а не один.
Особлива категорія джерел стосується етнічних німців, що жили на території СРСР — Поволжя, Причорномор'я, Волині, Кавказу. З 1939 по 1944 рік нацистська адміністрація проводила масштабну кампанію переселення (Umsiedlung) етнічних німців з приєднаних і окупованих територій, і кожен переселенець проходив реєстрацію через Імперське переселенське управління (Einwandererzentralstelle, EWZ). Реєстрація вимагала підтвердження «расової» належності, і для цього заявник зобов'язаний був заповнити докладну родовідну анкету — фактично родовідне дерево за кілька поколінь, із зазначенням імен, дат і місць народження предків.
Документи EWZ сьогодні зберігаються в Bundesarchiv і оцифровані у значному обсязі; для нащадків поволзьких, причорноморських і волинських німців це одне з найдетальніших генеалогічних джерел XX століття, оскільки звичайні церковні метрики цих громад нерідко були втрачені під час депортацій, переселень і війни, тоді як анкета EWZ конкретного предка може зберігати ті самі відомості, що й втрачена метрика, причому заповнена власноруч.
Основний пересильний і реєстраційний пункт EWZ розташовувався в Літцманнштадті (нинішньому Лодзі), через який, за оцінками істориків, пройшло близько 350–400 тисяч переселенців з різних регіонів Східної Європи; для вихідців саме з території СРСР існували й інші, менші за розміром пункти реєстрації ближче до місць виселення. Окрім родовідної анкети, процедура включала бесіду про лояльність і медичний огляд — усі три типи документів сьогодні можуть зберігатися окремо навіть у справі однієї й тієї самої людини, і для повної картини варто запитувати в Bundesarchiv весь комплект, а не лише анкету про походження. Детальніше про структуру та історію кампанії Umsiedlung ми плануємо розповісти в окремій статті — тут важливо насамперед те, що ці документи існують і доступні для генеалогічного запиту.
Народний союз Німеччини з догляду за військовими могилами (Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge) було засновано ще 1919 року, після Першої світової війни, і він продовжує роботу до сьогодні, обслуговуючи військові цвинтарі та ведучи онлайн-базу даних загиблих німецьких військовослужбовців обох світових війн. На відміну від WASt, що видає архівні довідки за офіційним запитом, база Volksbund відкрита для безкоштовного пошуку за прізвищем прямо на сайті організації і часто вказує конкретний військовий цвинтар і номер могили, якщо останки були пізніше ідентифіковані й перепоховані.
З майже трьох мільйонів німецьких військовослужбовців, що потрапили в радянський полон, за різними оцінками не менш ніж третина не повернулася на батьківщину. Долю тих, хто повернувся (Heimkehrer) після 1955 року, коли остання велика хвиля полонених була репатрійована за угодою між ФРН і СРСР, систематично вивчала спеціальна наукова комісія під керівництвом історика Еріха Машке — її багатотомний звіт, виданий у 1960–1970-х роках, залишається основним джерелом статистики про долю німецьких військовополонених у радянських таборах і нерідко містить списки конкретних таборів із зазначенням смертності за роками.
На окупованих територіях Польщі та частково України німецька адміністрація запровадила окрему систему класифікації місцевого населення за ступенем належності до німецької нації — Deutsche Volksliste, що поділяла людей на чотири категорії залежно від походження, мови та передбачуваної лояльності. Заява на включення до списку вимагала документального підтвердження німецьких коренів, і заявник нерідко додавав до анкети виписки з пізніше втрачених церковних книг або власноруч складену родовідну, посилаючись на усні родинні відомості про предків. Для дослідника сьогодні справа конкретної людини за Volksliste, що зберігається в регіональних архівах Польщі й частково в Bundesarchiv, іноді виявляється єдиним письмовим слідом існування метрики, що згоріла чи була втрачена під час війни.
Після 1945 року, коли мільйони етнічних німців були депортовані, евакуйовані чи втекли з територій Східної Європи, церковні служби розшуку Німеччини (Kirchlicher Suchdienst) створили Heimatortskartei (HOK) — колосальну картотеку, організовану не за прізвищем, а за назвою рідного населеного пункту. Для кожної німецької колонії Поволжя, Причорномор'я чи Волині заводився окремий картотечний розділ, до якого вносилися відомості про всіх відомих уродженців цього села, включно з датою й місцем народження, а також — що особливо важливо — відомості про їхнє післявоєнне місцеперебування, якщо воно було встановлене через службу розшуку біженців.
Ця картотека виникла як чисто практичний інструмент для з'єднання розлучених війною родичів, але для сучасного генеалогічного пошуку вона часто слугує способом обійти відсутність самої метричної книги: знаючи лише назву колонії, можна знайти розділ HOK за цим селом і в ньому — згадку про конкретну родину, навіть якщо оригінальний церковний запис про народження не зберігся взагалі. Частина фондів HOK сьогодні передана до Bundesarchiv і регіональних архівів земляцтв поволзьких і причорноморських німців.
Категорія
Де шукати
Особливість
Особова справа військовослужбовця вермахту
Bundesarchiv (колишній WASt)
Запит безпосередньо до архіву, відповідь може зайняти кілька місяців
Документи частини (журнали бойових дій)
Bundesarchiv-Militärarchiv, Фрайбург
Окремий архів і окремий запит від особової справи
Етнічні німці з СРСР, реєстрація EWZ
Bundesarchiv, фонд R 69
Містить докладні родовідні анкети, частково оцифрований
Військові могили й місця поховань
volksbund.de
Безкоштовний онлайн-пошук за прізвищем прямо на сайті
Німецькі архіви воєнного періоду відрізняються неочікуваною повнотою саме завдяки бюрократичній дисципліні, яка тоді слугувала зовсім іншим цілям, ніж інтереси нащадків. Розуміння того, яке відомство відповідало за яку категорію документів, перетворює розрізнені архівні фонди на послідовний шлях пошуку.
WASt / Deutsche Dienststelle — німецька довідкова служба про втрати вермахту, створена 1939 року, з 2019 року у складі Федерального архіву Німеччини.
Bundesarchiv-Militärarchiv — військовий архів Німеччини у Фрайбурзі, що зберігає документи на рівні військових частин і підрозділів.
EWZ (Einwandererzentralstelle) — Імперське переселенське управління, що проводило реєстрацію етнічних німців, переселюваних з приєднаних і окупованих територій у 1939–1944 роках.
Фольксдойче — етнічні німці, що проживали за межами довоєнної Німеччини, зокрема на території СРСР.
Hiwi (Hilfswillige) — допоміжні добровольчі формування при вермахті, що набиралися зокрема з місцевого населення окупованих територій.
Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge — Народний союз Німеччини з догляду за військовими могилами, заснований 1919 року, що веде онлайн-базу даних загиблих німецьких військовослужбовців.
Heimkehrer — німецькі військовополонені, що повернулися на батьківщину з іноземного полону після завершення війни.
Комісія Машке — наукова комісія під керівництвом історика Еріха Машке, що вивчала долю німецьких військовополонених у радянському полоні.
Deutsche Volksliste — система класифікації місцевого населення окупованих територій за ступенем належності до німецької нації, запроваджена нацистською адміністрацією.
Heimatortskartei (HOK) — післявоєнна картотека церковних служб розшуку Німеччини, організована за назвою рідного населеного пункту переселенців і біженців.