Сучасна Румунія — на диво молода країна, зважаючи на обсяг старовинних архівів, пов'язаних із нею: у своїх сьогоднішніх кордонах вона існує лише з 1918 року, а до того її чотири історичні області пів тисячоліття жили за чотирма зовсім різними системами обліку населення. Молдова і Волощина були автономними князівствами під владою Стамбула і вели церковні книги за православним зразком; Трансільванія підпорядковувалася Будапешту та Відню і писала угорською та німецькою; Бессарабія була губернією Російської імперії; Північна Буковина після 1940 року взагалі перестала бути румунською територією. Для генеалогічного пошуку це означає одне: перш ніж відкривати хоч один архівний портал, потрібно зрозуміти, в якій із чотирьох країн насправді жив предок — формальна належність до сучасної Румунії тут майже нічого не пояснює.
Дунайські князівства Молдова і Волощина століттями платили данину турецькому султану, зберігаючи водночас власних правителів-господарів і православну церковну організацію. Об'єднання двох князівств в одну державу відбулося 1859 року після обрання спільного господаря Александру Іоана Кузи, повну незалежність від Османської імперії визнали 1878 року за підсумками російсько-турецької війни, а статусу королівства країна здобула 1881 року. Саме Куза провів 1865 року реформу, що заклала основу сучасного румунського цивільного права, — і та сама реформа стала відправною точкою для цивільної метрики, про яку йтиметься далі.
До середини XIX століття румунська — мова романської групи — записувалася кириличним алфавітом: традиція прийшла з церковнослов'янської писемності, спільної для православних князівств регіону. Перехід на латиницю розпочався у 1830-х роках у друкарській справі і остаточно закріпився адміністративними указами 1860-х років. Практичний наслідок для дослідника: метричний запис 1840 року і запис 1875 року з однієї й тієї самої парафії Молдови можуть виглядати як дві різні мови, хоча зміст написано однією й тією самою мовою. Читання кириличних румунських текстів — окремий навик, і таблиці відповідності старої румунської кириліці сучасним буквам варто тримати під рукою окремо від будь-яких таблиць російської чи церковнослов'янської скоропису, оскільки букви та їхні звукові значення не завжди збігаються.
До реформи Кузи облік народжень, шлюбів і смертей у дунайських князівствах вели виключно православні священники в книгах, що звалися «кондика». Цивільний кодекс 1865 року, написаний значною мірою за зразком французького кодексу Наполеона, запровадив державну систему реєстрації актів цивільного стану (stare civilă) — і з цього моменту в Старому королівстві існують два незалежні потоки документів: церковні метрики, які продовжували вестися за інерцією ще кілька десятиліть, і державні книги, що стали офіційним юридичним документом. Для періоду між 1865 роком і кінцем XIX століття варто перевіряти обидва джерела, оскільки місцеві парафії не завжди відразу й повністю передавали дані до світських органів.
Трансільванія увійшла до складу Австро-Угорщини задовго до об'єднання Румунії і залишалася під владою Будапешта до 1918 року, тому документи цього періоду складені за угорськими адміністративними нормами, зазвичай угорською або латиною, навіть якщо йдеться про етнічно румунські православні чи греко-католицькі парафії. Цивільну реєстрацію в угорській частині імперії запровадили 1895 року окремим законом, що уніфікував облік по всій Угорщині, включно з Трансільванією. Значну частину цих метрик пізніше передали до регіональних румунських архівів — Service Județean al Arhivelor Naționale у Клужі, Сібіу, Тиргу-Муреші, — але частина оригіналів і майже всі довоєнні угорські державні книги залишилися в Угорщині та зберігаються в Угорському національному архіві (Magyar Nemzeti Levéltár) у Будапешті.
Окрема й часто оминана категорія — трансільванські сакси, німецькомовна лютеранська та католицька громада, що поселилася в регіоні ще у XII–XIII століттях за запрошенням угорських королів і зберігала власне церковне діловодство німецькою мовою аж до масової емiграції до Німеччини після 1990 року. Для нащадків саксонських родин метрики зберігаються в лютеранських і католицьких деканатних архівах Трансільванії, а також частково в німецьких архівах земляцтв — це повністю окрема система від православних і греко-католицьких румунських фондів того самого регіону.
Територія між Прутом і Дністром була приєднана до Російської імперії 1812 року за підсумками чергової російсько-турецької війни і управлялася як Бессарабська губернія до 1918 року, коли увійшла до складу Румунії разом із Трансільванією та Буковиною. Архівний слід бессарабської родини залежить від конкретного періоду: документи до 1918 року — консисторські метрики та губернські акти — осідали в Кишиневі, а не в Бухаресті, і сьогодні основна їх частина зберігається в Національному архіві Республіки Молдова. Документи міжвоєнного періоду 1918–1940 років частково перебувають там само, частково — в румунських регіональних архівах, оскільки Бессарабія в ці роки офіційно вважалася румунською територією. Після приєднання до СРСР 1940 року архівна система знову змінилася на радянську, і для роду, що прожив усе XX століття в одному й тому самому селі, метрика може послідовно опинитися у фондах трьох різних держав.
Австрійська Буковина управлялася адміністративно подібно до сусідньої Галичини і була розділена 1940 року між Румунією та СРСР: південна частина з містом Сучава залишилася румунською, північна, з Чернівцями, — стала українською. Для родів із північної Буковини метрики зберігаються сьогодні в Чернівецькому обласному архіві України, а не в румунських чи австрійських фондах, хоча сама парафія до 1918 року адмініструвалася віденським законодавством. Цей кордон 1940 року регулярно стає несподіванкою: нащадок шукає рідне село на сучасній карті Румунії, не знаходить його і не розуміє, що шукати потрібно по той бік українського кордону.
У православній румунській традиції ім'я дитині нерідко обирав хресний батько (naș) чи хресна мати (nașă), а не батьки, і впродовж кількох поколінь однієї родини ім'я могло стійко передаватися через хресних, а не безпосередньо від батьків до дітей — це важливо враховувати, намагаючись угадати ім'я предка за «логікою» родинних зв'язків. Боярські (дворянські) прізвища в Молдові та Волощині часто включали топонімічний елемент — назву маєтку чи родового села, — і з часом перетворювалися на спадкове прізвище навіть після втрати родиною самого маєтку.
Національний архів Румунії (Arhivele Naționale ale României) веде власний портал з описами фондів, але на відміну від польського PRADZIAD не пропонує єдиного загальнонаціонального пошукового індексу за іменами — запити доводиться надсилати безпосередньо до регіонального відділення за місцем події. Значна частина румунських церковних метрик XVIII–XX століть, особливо з Трансільванії та Молдови, була відзнята на мікрофільми мормонським Genealogical Society of Utah у радянський та пострадянський період і сьогодні доступна для перегляду на FamilySearch — це нерідко швидше, ніж листування з регіональним архівом. Для трансільванських фондів варто додатково перевіряти угорський портал Hungaricana та каталог Magyar Nemzeti Levéltár, де значна частина довоєнних метрик і переписів уже оцифрована й доступна у відкритому доступі.
Єврейське населення історичних Молдови, Буковини та Бессарабії було одним з найбільших у Європі, і для цієї категорії предків основним ресурсом служить Romania Research Division проєкту JewishGen, що об'єднує метричні записи синагог, переписи та списки емігрантів по всіх регіонах сучасної Румунії. Для Бессарабії існує окрема, вузькоспеціалізованіша структура — Bessarabia SIG (Special Interest Group) при тому самому JewishGen, яка веде власну базу даних конкретно по бессарабських містечках і нерідко містить матеріали, не включені до загального румунського розділу. Оскільки значна частина єврейського населення залишила регіон у хвилях емiграції кінця XIX і першої половини XX століття, знайдена в місцевому архіві метрика часто виявляється лише першою ланкою ланцюга, що веде далі — до архівів США, Ізраїлю чи Аргентини.
Регіон / період
Де шукати
Особливість
Молдова і Волощина до 1865 року
Arhivele Naționale ale României, FamilySearch
Записи можуть бути кириличними
Старе королівство після 1865 року
Регіональні Service Județean al Arhivelor Naționale
Паралельно церковні та цивільні книги
Трансільванія до 1918 року
Регіональні архіви Румунії + Magyar Nemzeti Levéltár, Hungaricana
Документи угорською або латиною
Трансільванські сакси (лютерани)
Деканатні архіви, німецькі земляцтва
Окрема система від румунських православних фондів
Бессарабія до 1940 року
Національний архів Республіки Молдова, Кишинів
Губернські фонди залишилися в Кишиневі, не в Бухаресті
Північна Буковина
Чернівецький обласний архів, Україна
Територія сьогодні належить до України
Єврейські громади (загальні)
JewishGen Romania Research Division
Метрики синагог, переписи, списки емігрантів
Єврейські громади Бессарабії
Bessarabia SIG (JewishGen)
Вузькоспеціалізована база по бессарабських містечках
Румунський архівний пошук складний не тому, що документів мало, а тому, що країна в сучасних кордонах існує лише з 1918 року, а до того її землі управлялися чотирма різними системами — османською автономією, австро-угорською канцелярією, російською губернською адміністрацією та власною румунською державою. Розуміння того, яка з цих систем відповідала за конкретне село в конкретний рік, перетворює розрізнені архівні фрагменти на зв'язну історію однієї родини.
Молдова і Волощина — два дунайські князівства під османським суверенітетом, що об'єдналися 1859 року й утворили основу сучасної Румунії.
Stare civilă — система державної реєстрації актів цивільного стану, запроваджена в Румунії Цивільним кодексом 1865 року.
Кондика — церковна книга обліку народжень, шлюбів і смертей у православних парафіях дунайських князівств до запровадження цивільної метрики.
Arhivele Naționale ale României — Національний архів Румунії в Бухаресті з мережею регіональних відділень (Service Județean).
Трансільванські сакси — німецькомовна лютеранська й католицька громада Трансільванії, що поселилася в регіоні у XII–XIII століттях.
Magyar Nemzeti Levéltár — Угорський національний архів у Будапешті, що зберігає значну частину довоєнних трансільванських метрик.
JewishGen Romania Research Division — спеціалізована база єврейських метричних записів та інших документів по історичних регіонах Румунії.
Bessarabia SIG — окрема вузькоспеціалізована група при JewishGen, що веде базу даних по єврейських містечках історичної Бессарабії.