Для одностатевих чоловічих пар, що бажають мати біологічно пов'язану дитину, сурогатне материнство є основним шляхом. Це шлях, який працює, але він складний, дорогий і повністю залежить від юрисдикції.
Сурогатне материнство поділяється на два типи: альтруїстичне (сурогатна мати отримує лише компенсацію витрат) та комерційне (сурогатна мати отримує оплату). Правова доступність суттєво варіюється залежно від країни.
У Європі найбільш доступними для одностатевих чоловічих пар є: Греція (альтруїстичне, доступне одностатевим парам з 2024 року) та Португалія (альтруїстичне). Великобританія дозволяє альтруїстичне сурогатне материнство з відносно розвиненою правовою базою.
Країни Європи, де сурогатне материнство прямо заборонено: Франція, Німеччина, Італія, Іспанія та Швейцарія. Громадяни цих країн, що вдаються до сурогатного материнства за кордоном, стикаються зі складнощами визнання батьківства.
Донорство яйцеклітин — стандартна частина геї-сурогатного материнства. Один або обидва майбутні батьки можуть надати сперму. Яйцеклітина надходить від анонімної або відомої донорки.
Процес зазвичай займає від 18 до 36 місяців. Ключові фази: юридична підготовка та вибір агентства (3-6 місяців), підбір сурогатної матері (3-12 місяців), цикл ЕКЗ (1-2 місяці), вагітність (9 місяців), юридичний процес для громадянства (1-6 місяців).
Витрати суттєво варіюються. У Греції повна програма зазвичай обходиться в 80 000-120 000 євро.
Документи про громадянство дитини — критично важливий крок після народження. Країни громадянства батьків визначають необхідну документацію.
Робота з агентством або адвокатом, що спеціалізується на міжнародному сурогатному материнстві для одностатевих чоловічих пар, є обов'язковою.
Рішення Європейського суду з прав людини прогресивно зобов'язують держави визнавати відносини батьків і дитини навіть там, де внутрішнє сурогатне материнство заборонено.
Тисячі людей вже будують сім'ї на своїх умовах.
Переглянути анкети