У кожній українській сім'ї є незакрита історія Другої світової. Дід, про якого казали «пропав без вісті» — і цим обмежувалися. Прадід, від якого прийшов один лист з фронту 1943 року, а потім тиша. Іноді є похоронка з назвою міста, але без точного місця. Іноді — нічого, лише дата призову і провал у пам'яті родини. Сьогодні, завдяки оцифруванню архівів, частину цих прогалин можна заповнити — не виїжджаючи нікуди і не чекаючи місяцями.
Важливо розуміти: документи про радянських солдатів зберігаються переважно в Центральному архіві Міністерства оборони Росії у Подільську. З 2022 року доступ до них для українців фактично закритий. Але це не означає, що пошук зайшов у глухий кут — є альтернативні шляхи, які дають результат.
Державний портал «Пошук зниклих безвісти» (poshuk.gov.ua), що його веде Міністерство у справах ветеранів України, — перше місце, куди варто звернутися. Тут зібрані відцифровані дані з українських джерел: призовні списки, документи військових комісаріатів, дані про нагородження з фондів Державного архіву. Пошук безкоштовний, ведеться за ім'ям і прізвищем.
Портал активно поповнюється: волонтери та архівісти постійно додають нові документи. Те, чого не було рік тому, сьогодні може вже бути в базі.
«Книга пам'яті України» — багатотомне видання, що виходило в 1990-х роках в кожній області. Вона містить іменні списки загиблих, зниклих безвісти та інформацію про місця поховань — і є незалежним від московських архівів джерелом. Більшість томів оцифровано: шукайте їх через сайт відповідного обласного держархіву або через Книгу пам'яті конкретної області у Google.
Зверніть увагу: в Книзі пам'яті зафіксовано не всіх — лише тих, кого вдалося встановити за доступними на момент видання документами. Але навіть часткова інформація — дата і місце загибелі, полк, місце поховання — уже є опорою для подальшого пошуку.
Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК, cdiak.archives.gov.ua) зберігає документи до 1917 року, але у його фондах є і більш пізні матеріали — зокрема документи про людей, репресованих у 1930-х. Якщо ваш предок зник іще до початку бойових дій, перевірте цей архів.
Галузевий державний архів СБУ (sbu.gov.ua/ua/arhiv) — ключовий ресурс для пошуку тих, хто потрапив під репресії або був звинувачений у зраді. Він відкрив доступ до мільйонів справ і приймає запити онлайн. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (ЦДАВО, cdavo.archives.gov.ua) містить документи радянських установ воєнного часу — евакуаційні списки, документи про евакуйовані підприємства.
Кожен з 25 обласних центрів України має державну архівну установу. У них зберігаються документи місцевих військових комісаріатів: призовні списки, похоронки, що надходили до сім'ї, листи від бійців, що проходили через цензуру. Якщо ви знаєте, в якому районі жив ваш предок, — пишіть безпосередньо до обласного архіву. Запити приймаються поштою і електронною поштою, відповідь надходить протягом місяця-двох.
Якщо є підстави вважати, що предок потрапив у полон до нацистської Німеччини, зверніться до Міжнародної служби розшуку ITS Bad Arolsen (arolsen-archives.org). Це нейтральний міжнародний архів, заснований після Другої світової, де зберігаються документи про в'язнів концтаборів, примусових робітників і переміщених осіб. База даних відкрита для онлайн-пошуку і містить понад 25 мільйонів документів. Пошук безкоштовний, підтримується багатьма мовами.
Більшість персональних справ солдатів зберігається в Центральному архіві МО Росії. З початком повномасштабного вторгнення прямий доступ закрито, але є обхідні шляхи. По-перше, частину оцифрованих документів з Подільська до 2022 року було проіндексовано — результати цих пошуків зберігаються в кешах і форумах генеалогів. По-друге, в деяких країнах ЄС функціонують архівні посередники, які ще можуть запитати копії документів. По-третє, Благодійний фонд «Народна пам'ять» та волонтерські організації продовжують формувати бази на основі вже оцифрованих даних.
Перш ніж іти в архів, зберіть усе, що є в родині: фотографії, листи, похоронки, медалі (їх номери — ключ до нагородних документів), записи в трудових книжках, документи про реабілітацію. Кожна деталь — рік народження, місце проживання до війни, рід занять — звужує пошук і підвищує шанс знайти правильного однофамільця серед кількох.
Якщо прізвище рідкісне — почніть із порталу poshuk.gov.ua. Якщо поширене — краще одразу звертатися до регіонального архіву з максимумом уточнюючих даних. Спільноти генеалогів у соціальних мережах (наприклад, група «Генеалогія України» у Facebook) нерідко допомагають знайти документ, який пошукова система пропустила.
Тисячі людей вже будують сім'ї на своїх умовах.
Переглянути анкети