Архіви існують. Записи збереглися — навіть ті, що здавалися приреченими зникнути. Пошук предків у Росії, Україні, Польщі, країнах Балтії та Білорусі — це особлива дисципліна зі своїми правилами і своїми можливостями.
Коли сім'я Вайс з Чикаго вирішила зайнятися генеалогією, у них було небагато: прізвище, змінене при еміграції, назва містечка десь «у Росії» і смутний спогад бабусі про те, що до революції сім'я жила «добре». Через два роки досліджень з'ясувалося: сім'я походила з Гродно (нині — Білорусь), у метричних книгах місцевої синагоги збереглися записи про народження прадіда 1887 року, а в ревізьких казках 1858 року — ім'я його батька і діда. Вайси знайшли шість поколінь.
Це не виняток. Стало можливим завдяки тому, що радянська влада, при всьому деструктивному ставленні до минулого, дбайливо зберігала документи — не з поваги до історії, а з адміністративної дисципліни.
Метричні книги — головне джерело для генеалогії XIX — початку XX століття. В Російській імперії їх вели церковні парафії трьох конфесій: православні, католицькі та єврейські. РДІА у Санкт-Петербурзі, регіональні архіви, ДАРФ. Для України: центральні та обласні державні архіви, частина оцифрована через портал Укрдержархів. FamilySearch мікрофільмував величезну кількість українських метричних книг до 1991 року. Ревізькі казки: переписи Російської імперії 1718–1858 років. Для Польщі: Szukaj w Archiwach та Geneteka.
Генеалогія в Росії та Східній Європі — складне, але реально здійсненне завдання. Документи існують. Архіви працюють. Поєднання архівних джерел, ДНК-тестування і спеціалізованих волонтерських баз даних дозволяє сьогодні реконструювати сімейні історії на глибину шести-восьми поколінь.