Коли йдеться про донорство сперми, більшість розмов ведеться з точки зору реципієнта: як знайти донора, як перевірити, як захиститися юридично. Психологія донора залишається в тіні — хоча це повноправний учасник процесу, з власними мотивами, тривогами і довгостроковими переживаннями.
Дослідження у Великобританії, Нідерландах, Австралії та Данії малюють досить послідовний портрет. Донори через банки сперми — як правило, молоді чоловіки, мотивовані поєднанням альтруїзму і фінансової винагороди.
Багато донорів повідомляють про те, що їхній досвід змінився з часом — особливо після появи власних дітей. «Я почав думати про тих дітей інакше» — цю фразу або її варіанти дослідники фіксують у значній частині донорів, що стали батьками пізніше.
Донор сперми — не анонімний біологічний ресурс. Це людина з історією, мотивами і емоційним досвідом, який продовжується після акту донорства. Визнання цієї складності — не привід відмовитися від донорства. Це привід підходити до нього більш усвідомлено.