«Любов — це хімічна реакція» — кліше, яке виявляється правдивим. Тільки це складніше, ніж одна реакція — це кілька паралельних нейрохімічних систем, що змінюються з часом, взаємодіють між собою і часом суперечать одна одній.
Фаза 1: Бажання (Lust)
Рушій — статеві гормони: тестостерон та естрогени. Ця фаза мотиваційна — вона спрямовує увагу на потенційних партнерів, не надаючи перевагу конкретному. Еволюційно: максимальне поширення генетичного матеріалу.
Фаза 2: Потяг (Attraction)
Тут на перший план виходить дофамін. Дофамінова система мозку — зокрема система винагороди (Nucleus accumbens, Вентральна покришкова зона) — активується при думках про або присутності коханої людини. Це точно та сама система, що активується під дією наркотиків.
Дослідницьке підтвердження: Хелен Фішер та її колеги у 2005 році показали в дослідженні фМРТ, що піддослідні, «свіжозакохані», дивлячись на фото партнера, демонстрували сильну активацію у Хвостатому ядрі та Вентральній покришковій зоні — регіонах, багатих на дофамін і пов'язаних із мотивацією та очікуванням винагороди. Ті самі регіони активуються при вживанні кокаїну.
Водночас серотонін знижується у ранньому закоханні. Низький рівень серотоніну типовий для обсесивно-компульсивного розладу — що пояснює, чому нові закохані нав'язливо думають про партнера.
Фаза 3: Прив'язаність (Attachment)
Рушій — окситоцин і вазопресин. Ця фаза розвивається протягом тривалого часу і відповідає за відчуття глибокого зв'язку, довіри та довгострокових стосунків.
Окситоцин виробляється в гіпоталамусі і виділяється при фізичному контакті, сексі, пологах і годуванні груддю. Він зміцнює прив'язаність, довіру та соціальну згуртованість.
Але окситоцин — не простий «гормон любові»:
Вазопресин структурно схожий на окситоцин, але його ефекти відрізняються — особливо у чоловіків. Дослідження степових полівок (одного з небагатьох моногамних ссавців) показали, що щільність рецепторів вазопресину в Nucleus accumbens визначає, чи є самець моногамним або поліаморним.
Дослідження на людях: Чоловіки з певним варіантом гена рецептора вазопресину (RS3 334 у гені AVPR1A) демонструють нижчу якість стосунків, вищі показники розлучень та менш зв'язувальну поведінку — за даними шведського дослідження 2008 року з 500 парами. Ефект реальний, але пояснює лише невелику частку дисперсії.
Нова любов і тривала любов задіюють різні ділянки мозку. Рання закоханість домінує в дофаміновій системі винагороди. У давніх пар зображення партнера сильніше активує ділянки, пов'язані з контролем болю, спокоєм та спільною ідентичністю — VTA залишається активною, але характер активації змінюється.
MAPASGEN — mapasgen.com