«Любов — це хімічна реакція» — кліше, яке виявляється правдивим.Тільки це складніше, ніж одна реакція — це кілька паралельних нейрохімічних систем, що змінюються з часом, взаємодіють між собою і часом суперечать одна одній.
Фаза 1:Бажання (Lust)
Рушій — статеві гормони: тестостерон та естрогени.Ця фаза мотиваційна — вона спрямовує увагу на потенційних партнерів, не надаючи перевагу конкретному.Еволюційно: максимальне поширення генетичного матеріалу.
Фаза 2:Потяг (Attraction)
Тут на перший план виходить дофамін.Дофамінова система мозку — зокрема система винагороди (Nucleus accumbens,Вентральна покришкова зона) — активується при думках про або присутності коханої людини.Це точно та сама система, що активується під дією наркотиків.
Дослідницьке підтвердження:ХеленФішер та її колеги у 2005 році показали в дослідженні фМРТ, що піддослідні, «свіжозакохані», дивлячись на фото партнера, демонстрували сильну активацію уХвостатому ядрі таВентральній покришковій зоні — регіонах, багатих на дофамін і пов'язаних із мотивацією та очікуванням винагороди.Ті самі регіони активуються при вживанні кокаїну.
Водночас серотонін знижується у ранньому закоханні.Низький рівень серотоніну типовий для обсесивно-компульсивного розладу — що пояснює, чому нові закохані нав'язливо думають про партнера.
Фаза 3:Прив'язаність (Attachment)
Рушій — окситоцин і вазопресин.Ця фаза розвивається протягом тривалого часу і відповідає за відчуття глибокого зв'язку, довіри та довгострокових стосунків.
Окситоцин виробляється в гіпоталамусі і виділяється при фізичному контакті, сексі, пологах і годуванні груддю.Він зміцнює прив'язаність, довіру та соціальну згуртованість.
Але окситоцин — не простий «гормон любові»:
Вазопресин структурно схожий на окситоцин, але його ефекти відрізняються — особливо у чоловіків.Дослідження степових полівок (одного з небагатьох моногамних ссавців) показали, що щільність рецепторів вазопресину вNucleus accumbens визначає, чи є самець моногамним або поліаморним.
Дослідження на людях:Чоловіки з певним варіантом гена рецептора вазопресину (RS3 334 у геніAVPR1A) демонструють нижчу якість стосунків, вищі показники розлучень та менш зв'язувальну поведінку — за даними шведського дослідження 2008 року з 500 парами.Ефект реальний, але пояснює лише невелику частку дисперсії.
Нова любов і тривала любов задіюють різні ділянки мозку.Рання закоханість домінує в дофаміновій системі винагороди.У давніх пар зображення партнера сильніше активує ділянки, пов'язані з контролем болю, спокоєм та спільною ідентичністю —VTA залишається активною, але характер активації змінюється.
MAPASGEN — mapasgen.com