У 1989 році Данія стала першою країною у світі, яка легалізувала одностатеві партнерства. Минуло понад 35 років — і єдиного європейського стандарту для одностатевих батьків досі немає. Кожна країна вирішує це питання самостійно — і відповіді дуже різняться.
Для одностатевої пари з дитиною це має реальні наслідки: перетин кордону може змінити правовий статус. Дитина, яка має двох законних батьків в одній країні, в іншій може виявитись з одним — або в правовій невизначеності.
Коли батько має біологічний зв’язок з дитиною, реєстрація в акті про народження є простою. Але що відбувається з другим батьком? У деяких країнах партнер одностатевої пари визнається автоматично, якщо пара одружена. В інших — потрібна окрема заявка. У третіх — єдиний шлях — формальне усиновлення.
Йдеться про право пари всиновити дитину разом — з державного або іноземного детачого будинку — як пара, а не як одинак. У деяких країнах одностатеві пари можуть усиновлювати спільно. В інших — один з партнерів адоптує як одинак, а другий не отримує жодного батьківського статусу.
Тут важливі дві речі: чи доступне донорське запліднення одностатевим парам загалом, і як встановлюється батьківство. Для жіночих пар з донорською спермою ключове питання — чи автоматично визнається со-мати. Для чоловічих пар з донорською яйцеклітиною — як юридично встановлюється батьківство.
Найбільш складна й неоднорідна категорія. Більшість країн ЄС або забороняють сурогатне материнство, або просто не регулюють його. Де дозволено — зазвичай лише альтруїстичне. Хто є юридичною матірю — сурогатна чи біологічна мати — вирішується по-різному в кожній країні.
Іспанія легалізувала одностатеві шлюби у 2005 році — однією з перших у світі. Відтоді юридичне батьківство для одностатевих пар є максимально наближеним до того, що доступно різностатевим. Обидві матері реєструються автоматично при використанні донорської сперми в ліцензованій клініці. Спільне усиновлення доступне. Програми донорства відкриті для одностатевих пар.
Німеччина легалізувала одностатеві шлюби у 2017 році, але правова система не встигла повністю. Другий батько в одностатевій парі не отримує автоматичного батьківського статусу при народженні. єдиний шлях — всиновлення дитини чоловіка/жінки: подача заяви, перевірка органами опіки, рішення суду.
Процедура триває від кількох місяців до півтора року. У цей період другий батько не має права приймати медичні рішення, не є законним спадкоємцем і не може вивезти дитину за кордон самостійно. Реформа обговорюється з 2023 року, але на початок року 2025 так і не була ухвалена.
Велика Британія дозволяє альтруїстичне сурогацтво і є однією з небагатьох європейських країн, де одностатеві чоловічі пари можуть стати батьками через сурогатну матір. Але «дозволяє» не означає «просто».
За британським законом сурогатна мати є юридичною матірю дитини до того моменту, поки суд не вирішить інакше. Біологічні батьки мусять подати заяву на Parental Order. Без нього вони не мають батьківського статусу, навіть якщо один з них є біологічним батьком.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював: держави зобов’язані забезпечувати юридичне визнання батьківсько-дитячих відносин, встановлених за кордоном, в найкращих інтересах дитини. Але як це зробити — вирішує кожна країна самостійно.
Перевірте законодавство країни проживання. Закони змінюються. Те, що було актуальним три роки тому, може вже бути неактуальним.
Шлюб дає більше прав майже в усіх європейських юрисдикціях. Цивільне партнерство і шлюб — юридично різні поняття.
Уточніть процедуру для другого батька. Навіть там, де все нібито «автоматично», перевірте, чи це саме для вашого конкретного способу запліднення.
Якщо ви вдаєтесь до сурогацтва за кордоном, проконсультуйтесь з адвокатом в країні проживання щодо визнання батьківства після повернення.
У 2023 році Суд європейського союзу вирішив, що держави-члени ЄС зобов’язані визнавати батьківство, встановлене в іншій державі-члені, для цілей вільного пересування. Це важливий крок — але не універсальне рішення. Він застосовується до конкретних ситуацій і не скасовує національне законодавство у сфері реєстрації актів цивільного стану.
Європа рухається до більшої єднородності, але повільно й нерівномірно. Різниці між країнами надалі величезні — і знати про них заздалегідь краще, ніж зіткнутись з ними в найгірший момент.
Правовий шлях до визнаного батьківства для одностатевих пар суттєво відрізняється залежно від країни.
Одна з найсприятливіших юрисдикцій Європи. Одностатеві шлюби легальні з 2005 року. Обоє батьків одностатевої пари можуть бути зареєстровані при народженні. Іспанія також визнає батьківство, встановлене в країнах з легальним сурогатним материнством, хоча це вимагає судового процесу.
Одностатеві шлюби з 2017 року, але правова база батьківства має прогалини. Небіологічний батько мусить офіційно усиновити дитину — навіть якщо пара одружена. Процедура усиновлення займає зазвичай 1–2 роки. Германія не визнає сурогатне материнство: батьківство, встановлене через сурогатне материнство за кордоном, автоматично не переноситься.
Комплексна правова база. Одностатеві пари можуть спільно зареєструватися як батьки при народженні дитини, якщо обоє є громадянами Нідерландів. Країна визнає іноземні свідоцтва про народження за певних умов.
Небіологічний батько, який є цивільним партнером або чоловіком/дружиною матері, автоматично визнається юридичним батьком. При сурогатному материнстві потрібен судовий наказ про батьківство.
Одностатеві шлюби з 2013 року, але одна з більш обмежувальних юрисдикцій: другий батько мусить усиновити дитину навіть у шлюбі. Франція не визнає сурогатне материнство, хоча судова практика після 2019 року поступово допустила визнання за певних умов.
У квітні 2023 року Суд Справедливості ЄС постановив, що держави-члени ЄС зобов'язані визнавати свободу пересування дитини, навіть якщо вони не визнають сімейну структуру, використану для її створення. На практиці: якщо дитина має свідоцтво про народження однієї держави-члена ЄС, де зазначені двоє батьків однієї статі, всі інші держави-члени зобов'язані дозволити дитині вільно пересуватися та видати їй документ, що посвідчує особу.
Це важливо, але обмежено. Рішення стосується свободи пересування дитини — не визнання батьківських відносин як таких. Країна може відмовитися реєструвати другого батька у своїх документах, будучи зобов'язаною дозволити дитині проживати й подорожувати.
Чи визнає ваша країна проживання спільне батьківство двох батьків однієї статі при народженні або потрібна наступна судова процедура?
Зберігайте документацію кожного кроку. Суди в кількох країнах вимагали докази генетичної спорідненості, проведених медичних процедур та укладених угод — іноді через роки після народження дитини.
отримайте юридичну консультацію в країні проживання щодо визнання батьківства, встановленого за кордоном; вивчіть поточний правовий статус в обраній країні; зберіть повну документацію про стан здоров'я обох партнерів.
Ця стаття має виключно освітній характер і не є юридичною порадою. Закони змінюються — перед прийняттям рішень, пов'язаних із батьківством та репродуктивними правами, проконсультуйтесь з адвокатом.