У 1989 році Данія стала першою країною у світі, яка легалізувала одностатеві партнерства. Минуло понад 35 років — і єдиного європейського стандарту для одностатевих батьків досі немає. Кожна країна вирішує це питання самостійно — і відповіді дуже різняться.
Для одностатевої пари з дитиною це має реальні наслідки: перетин кордону може змінити правовий статус. Дитина, яка має двох законних батьків в одній країні, в іншій може виявитись з одним — або в правовій невизначеності.
Ця стаття — не юридична порада. Це карта законодавства 12 країн за чотирма параметрами: визнання при народженні, спільне усиновлення, донорське запліднення та сурогатне материнство.
Чотири ключові запитання
1. Визнання при народженні
Коли батько має біологічний зв’язок з дитиною, реєстрація в акті про народження є простою. Але що відбувається з другим батьком? У деяких країнах партнер одностатевої пари визнається автоматично, якщо пара одружена. В інших — потрібна окрема заявка. У третіх — єдиний шлях — формальне усиновлення.
Ця різниця має практичні наслідки: у період між народженням і оформленням документів другий батько юридично не існує. Якщо в цей час щось станеться з першим — дитина залишиться без законного опікуна.
2. Спільне усиновлення
Йдеться про право пари всиновити дитину разом — з державного або іноземного детачого будинку — як пара, а не як одинак. У деяких країнах одностатеві пари можуть усиновлювати спільно. В інших — один з партнерів адоптує як одинак, а другий не отримує жодного батьківського статусу.
3. Донорське запліднення
Тут важливі дві речі: чи доступне донорське запліднення одностатевим парам загалом, і як встановлюється батьківство. Для жіночих пар з донорською спермою ключове питання — чи автоматично визнається со-мати. Для чоловічих пар з донорською яйцеклітиною — як юридично встановлюється батьківство.
4. Сурогатне материнство
Найбільш складна й неоднорідна категорія. Більшість країн ЄС або забороняють сурогатне материнство, або просто не регулюють його. Де дозволено — зазвичай лише альтруїстичне. Хто є юридичною матірю — сурогатна чи біологічна мати — вирішується по-різному в кожній країні.
12 країн, 4 параметри
✓ дозволено / ✗ заборонено або недоступно / △ частково або з обмеженнями. Дані на початок року 2025. Закони змінюються — перед прийняттям рішень консультуйтесь з адвокатом у відповідній юрисдикції.
Три історії про одне й те саме
Іспанія: найліберальніший режим в Європі
Іспанія легалізувала одностатеві шлюби у 2005 році — однією з перших у світі. Відтоді юридичне батьківство для одностатевих пар є максимально наближеним до того, що доступно різностатевим. Обидві матері реєструються автоматично при використанні донорської сперми в ліцензованій клініці. Спільне усиновлення доступне. Програми донорства відкриті для одностатевих пар.
Єдина суттєва прогалина — сурогатне материнство. Комерційне заборонено. Пари, які вдались до сурогацтва за кордоном — наприклад, в Україні чи Греції — регулярно стикаються з труднощами при реєстрації дитини в Іспанії.
Німеччина: автоматизм лише для біологічного зв’язку
Німеччина легалізувала одностатеві шлюби у 2017 році, але правова система не встигла повністю. Другий батько в одностатевій парі не отримує автоматичного батьківського статусу при народженні. єдиний шлях — всиновлення дитини чоловіка/жінки: подача заяви, перевірка органами опіки, рішення суду.
Процедура триває від кількох місяців до півтора року. У цей період другий батько не має права приймати медичні рішення, не є законним спадкоємцем і не може вивезти дитину за кордон самостійно. Реформа обговорюється з 2023 року, але на початок року 2025 так і не була ухвалена.
Велика Британія: сурогацтво через суд
Велика Британія дозволяє альтруїстичне сурогацтво і є однією з небагатьох європейських країн, де одностатеві чоловічі пари можуть стати батьками через сурогатну матір. Але «дозволяє» не означає «просто».
За британським законом сурогатна мати є юридичною матірю дитини до того моменту, поки суд не вирішить інакше. Біологічні батьки мусять подати заяву на Parental Order. Без нього вони не мають батьківського статусу, навіть якщо один з них є біологічним батьком.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював: держави зобов’язані забезпечувати юридичне визнання батьківсько-дитячих відносин, встановлених за кордоном, в найкращих інтересах дитини. Але як це зробити — вирішує кожна країна самостійно.
Що робити з цією інформацією
Якщо ви плануєте сімю і живете в Європі — або розглядаєте переїзд — ось практичні висновки:
Перевірте законодавство країни проживання. Закони змінюються. Те, що було актуальним три роки тому, може вже бути неактуальним.
Шлюб дає більше прав майже в усіх європейських юрисдикціях. Цивільне партнерство і шлюб — юридично різні поняття.
Уточніть процедуру для другого батька. Навіть там, де все нібито «автоматично», перевірте, чи це саме для вашого конкретного способу запліднення.
Якщо ви вдаєтесь до сурогацтва за кордоном, проконсультуйтесь з адвокатом в країні проживання щодо визнання батьківства після повернення.
Чому це важливо саме зараз
У 2023 році Суд європейського союзу вирішив, що держави-члени ЄС зобов’язані визнавати батьківство, встановлене в іншій державі-члені, для цілей вільного пересування. Це важливий крок — але не універсальне рішення. Він застосовується до конкретних ситуацій і не скасовує національне законодавство у сфері реєстрації актів цивільного стану.
Іншими словами: Європа рухається до більшої єднородності, але повільно й нерівномірно. Різниці між країнами надалі величезні — і знати про них заздалегідь краще, ніж зіткнутись з ними в найгірший момент.
Ця стаття має виключно освітній характер і не є юридичною порадою. Закони змінюються — перед прийняттям рішень, пов’язаних із батьківством та репродуктивними правами, проконсультуйтесь з адвокатом.