Чотири сусідні країни — чотири принципово різних підходи. Для тих, хто планує лікування або со-батьківство за участю громадян цих держав, розуміння правової бази — не формальність, а необхідність.
Європейський союз не має єдиного законодавства про допоміжні репродуктивні технології. Кожна держава-член встановлює власні правила — і розкид колосальний. Що дозволено в Іспанії, може бути кримінально карним у Франції. Що є рутиною в Данії, залишається предметом гострих дискусій у Польщі.
Італійський закон 40/2004 — один з найбільш обмежувальних у Європі. У 2014 році Конституційний суд Італії визнав заборону гетерологічного донорства неконституційною — відкривши шлях до донорства яйцеклітин та сперми для пар у гетеросексуальних стосунках. Однак самотні жінки, однополі пари і сурогатне материнство залишаються поза законом. У 2023 році італійська влада видала циркуляр, що фактично забороняє реєстрацію дітей, народжених за допомогою закордонного сурогатного материнства, з двома батьками.
Реформа 2015 року відкрила доступ для однополих жіночих пар та самотніх жінок. Сурогатне материнство залишається під повною забороною. Анонімність донора скасована з 2005 року: діти можуть дізнатися особистість донора з чотирнадцяти років.
Конституція Швейцарії безпосередньо забороняє сурогатне материнство — конституційна норма, змінити яку можна лише через референдум. Донорство яйцеклітин було заборонено до 2017 року; референдум 2016 року змінив це. Поточна картина:
Польща — мабуть, найдинамічніший приклад того, як зміна уряду може радикально змінити репродуктивне законодавство. Поточна ситуація (2025):
Італія, Австрія, Швейцарія і Польща — чотири країни з принципово різними підходами. Для будь-кого, пов'язаного з цими країнами через громадянство, місце проживання або партнерство, розуміння правового ландшафту не менш важливе, ніж вибір клініки.